Стаття 119 ККУ — вбивство через необережність
Найважливіше, що варто зрозуміти про цю статтю ще до будь-яких деталей справи: різниця між нею і умисним вбивством (стаття 115) — це різниця між кількома роками позбавлення волі і потенційно довічним ув'язненням. Стаття 119 ККУ карає вбивство, вчинене через необережність, — тобто ситуацію, коли особа не бажала і не передбачала настання смерті, хоча повинна була і могла це передбачити, або передбачала, але легковажно розраховувала на відвернення такого наслідку.
За частиною першою це карається обмеженням волі від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Якщо через необережність настала смерть двох або більше осіб — застосовується частина друга з покаранням від п'яти до восьми років позбавлення волі.
Чому правильна кваліфікація форми вини — це і є весь захист
Головне питання в кожній справі за цією статтею — саме форма вини. Необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) принципово відрізняється від умислу: особа не хотіла смерті й не усвідомлювала неминучості цього результату. Якщо слідство неправильно кваліфікує дії як умисне вбивство там, де фактично мала місце необережність, — або навпаки, применшує ступінь вини там, де насправді був непрямий умисел, — це визначає різницю в десятки років вироку.
Що обов'язково доводить обвинувачення
▸ Причинно-наслідковий зв'язок між діями (чи бездіяльністю) особи і настанням смерті.
▸ Саме необережну форму вини — відсутність бажання чи усвідомлення неминучості смерті.
▸ Об'єктивну можливість особи передбачити наслідки своїх дій у конкретній ситуації.
Де саме будується захист
Крок 1. Детальне відновлення обставини події. Побутова необережність, нещасний випадок під час спільної діяльності, помилка в оцінці ситуації без злого умислу — усе це показує саме необережний характер дій.
Крок 2. Перевірка чи справді особа могла передбачити наслідки. Об'єктивна неможливість передбачити результат (непередбачувана реакція організму потерпілого, приховані обставини, про які особа не знала і не могла знати) виключає навіть необережну форму вини.
Крок 3. Оцінка чи не намагається слідство кваліфікувати справу як умисне вбивство без достатніх підстав. Розмежування необережності й непрямого умислу — тонка межа, яка вимагає детального аналізу психологічного ставлення особи до своїх дій і їх наслідків.
💡 Юридичний аналіз: у практиці нерідко трапляється, що слідство на початковому етапі кваліфікує справу за більш тяжкою статтею про умисне вбивство, розраховуючи, що частина обвинувачення "встоїть" у суді, — і саме детальний юридичний аналіз обставин часто дозволяє довести необережний характер дій і суттєво знизити кваліфікацію.
Чим допоможе АО «Захист»
▸ Проведемо детальний аналіз обставин події для встановлення реальної форми вини.
▸ Оцінимо, чи мала особа об'єктивну можливість передбачити настання смерті.
▸ Розмежуємо необережність від умислу там, де кваліфікація завищена.
▸ Забезпечимо захист на слідчих діях і в суді.
Якщо проти вас відкрито провадження за статтею 119 ККУ — зверніться до адвоката АО «Захист» до дачі будь-яких пояснень.
