Стаття 190 ККУ: захист у справах про шахрайство

Шахрайство — одне з найпоширеніших економічних правопорушень в Україні. Стаття 190 Кримінального кодексу містить шість частин, які охоплюють діяння від побутового обману на дрібну суму до масштабних схем з мільйонними збитками. Особливість статті — широке тлумачення поняття "шахрайство" слідчими і прокурорами, що часто призводить до помилкової кваліфікації звичайних цивільно-правових спорів як кримінальних злочинів. Захист у таких справах вимагає глибокого розуміння і кримінального, і цивільного права.

Склад шахрайства

Стаття 190 ККУ визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Об'єкт злочину — суспільні відносини власності.

Об'єктивна сторона включає три обов'язкові елементи: дії з заволодіння майном або правом на майно; спосіб — обман чи зловживання довірою; настання матеріальних наслідків (втрата майна потерпілим).

Обман — створення помилкового уявлення в потерпілого щодо обставин, які мають значення для прийняття рішення про передачу майна. Може бути активним (повідомлення неправдивих відомостей) або пасивним (приховування правди).

Зловживання довірою — використання довірчих відносин з потерпілим для заволодіння його майном (родинні, дружні, ділові відносини).

Суб'єктивна сторона — прямий умисел і корисливий мотив. Ключовий момент: умисел на заволодіння майном повинен виникнути ДО моменту отримання майна, а не після. Це принципова різниця між шахрайством і звичайним невиконанням договірних зобов'язань.

Кваліфікуючі ознаки

Розмір шахрайства істотно впливає на покарання:

Частина 1 — без кваліфікуючих ознак, до 100 неоподатковуваних мінімумів (близько 170 000 грн у 2026 році);

Частина 2 — повторно, за попередньою змовою групою осіб, або значний розмір (понад 100 нмдг);

Частина 3 — у великих розмірах (понад 250 нмдг, близько 425 000 грн), шляхом незаконних операцій з банківськими картками;

Частина 4 — в особливо великих розмірах (понад 600 нмдг, близько 1 020 000 грн) або організованою групою;

Частина 5 і 6 — спеціальні види шахрайства, передбачають додаткові ознаки.

Покарання — від штрафу і обмеження волі (частина 1) до позбавлення волі на 5-12 років з конфіскацією майна (частина 4).

Ключове розмежування: шахрайство чи цивільно-правовий спір

Найважливіше питання у справах за статтею 190 ККУ — чи дійсно мав місце умисел на обман з моменту укладення угоди, або сторони добросовісно вступили в правовідносини, а потім одна з них не виконала зобов'язання.

Ознаки шахрайства, а не цивільно-правового спору: відсутність реальної можливості виконання зобов'язання з самого початку; використання підроблених документів; ухилення від контактів після отримання коштів; систематичність подібних дій (схема); використання фіктивних осіб або підприємств; відсутність майна для забезпечення зобов'язання.

Ознаки цивільно-правового спору: реальна спроба виконання зобов'язання; об'єктивні обставини, що завадили виконанню (хвороба, зміна ринку, банкрутство контрагента); наявність майна, з якого можна стягнути борг; готовність боржника до перемовин і реструктуризації.

Якщо справа фактично цивільно-правова, але кваліфікована як кримінальна — це підстава для оскарження кваліфікації та закриття провадження.

Поширені види шахрайства

Інвестиційне шахрайство — обман інвесторів обіцянками високих прибутків (фінансові піраміди, фейкові ІРО, криптовалютні схеми);

Шахрайство з нерухомістю — продаж чужого або обтяженого майна, подвійні продажі, фіктивні документи;

Кредитне шахрайство — отримання кредитів за підробленими документами без наміру повертати;

Шахрайство з банківськими картами — фішинг, шахрайство з даними карт, схеми з підставними картхолдерами;

Шахрайство в електронній комерції — продаж неіснуючих товарів, неотримання оплачених речей;

Соціальне шахрайство — використання довіри літніх осіб, благодійні схеми;

Корпоративне шахрайство — обман акціонерів, виведення активів, схеми з фіктивним банкрутством.

Захист підозрюваного або обвинуваченого

Захист у справах за статтею 190 ККУ багатогранний і будується індивідуально, але типові стратегії:

1. Доведення відсутності умислу на момент укладення угоди — основа захисту у цивільно-правових спорах, неправомірно кваліфікованих як кримінальні. Збираємо докази реальних спроб виконати зобов'язання, обставин, що зробили виконання неможливим;
2. Оскарження кваліфікації за розміром — експертиза реальної шкоди, врахування часткового відшкодування, оскарження методики розрахунку;
3. Перекваліфікація на менш тяжку частину статті — суттєво впливає на санкцію;
4. Доведення відсутності причинного зв'язку — потерпілий міг втратити майно з інших причин, не пов'язаних з діями обвинуваченого;
5. Оскарження доказів — недопустимі докази, отримані з порушеннями (несанкціоновані прослуховування, неналежно оформлені обшуки, недостовірні свідчення);
6. Перевірка процесуальних строків — порушення строків розслідування може бути підставою для закриття провадження;
7. Альтернативні версії подій — обвинувачений виступав жертвою маніпуляцій третіх осіб, був введений в оману сам.

Відшкодування шкоди та закриття справи

Закон передбачає можливість закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням з потерпілим за частиною 1 статті 190 ККУ та за частиною 2 у певних випадках. Умови: повне відшкодування шкоди потерпілому; згода потерпілого на примирення; обвинувачений раніше не судимий за тяжкі або особливо тяжкі злочини.

За тяжчими частинами примирення не закриває справу, але є суттєвою пом'якшуючою обставиною. Активне відшкодування шкоди може знизити покарання у кілька разів — з тривалого позбавлення волі до умовного.

Затримання, тримання під вартою, запобіжні заходи

У справах за статтею 190 ККУ слідчий може заявляти клопотання про взяття під варту. Захисник повинен заперечувати, обґрунтовуючи:

1. наявність постійного місця проживання; сімейні обставини (діти, утриманці); відсутність судимостей;
2. готовність забезпечити явку (застава, особисте зобов'язання);
3. відсутність ризику впливу на свідків.

Альтернативи арешту — особисте зобов'язання, домашній арешт, нічний домашній арешт, застава. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи.

Послуги АО "Захист"

Захист у справах про шахрайство потребує не лише знання кримінального права, але й розуміння цивільно-правових та господарських відносин. Наша команда має десятиліття досвіду у таких справах. Пропонуємо:

1. Невідкладну консультацію та правовий аналіз ситуації;
2. Захист на досудовому слідстві — присутність при допитах, обшуках, інших процесуальних діях;
3. Оскарження запобіжних заходів — звільнення з-під варти, зменшення розміру застави;
4. Підготовку доказової бази захисту — збір документів, опитування свідків, призначення експертиз;
5. Переговори з потерпілою стороною про мирне врегулювання;
6. Захист у суді першої інстанції, апеляційному та касаційному судах;
7. Захист у разі множинних епізодів — стратегію зменшення тяжкості сукупних звинувачень;
8. Особливі категорії справ — інвестиційне шахрайство, корпоративні схеми, кібершахрайство.