Визнання правочину фіктивним або удаваним
Боржник напередодні стягнення «дарує» квартиру родичу; сторони оформлюють дарування, щоб приховати фактичний продаж; майно переписується лише «на папері». У таких ситуаціях закон дозволяє оскаржити правочин — визнати його фіктивним або удаваним. Розберемося, чим ці поняття відрізняються та як довести їх у суді.
Юристи АО «Захист» пояснюють підстави та порядок визнання правочинів недійсними за статтями 234 і 235 Цивільного кодексу України.
Фіктивний правочин (ст. 234 ЦК)
Фіктивний правочин — це правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися. Сторони лише імітують угоду «для вигляду», насправді не бажаючи її реальних наслідків.
Класичний приклад — «продаж» або «дарування» майна боржником напередодні звернення стягнення, щоб приховати активи від кредитора, коли фактично майно залишається в його користуванні.
Наслідок: фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Удаваний правочин (ст. 235 ЦК)
Удаваний правочин — це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тут наслідки настають, але не ті, що зазначені в документі.
Класичний приклад — оформлення дарування замість фактичного купівлі-продажу (щоб уникнути переважного права купівлі співвласника, зменшити податки тощо).
Наслідок: до відносин сторін застосовуються правила щодо того правочину, який вони насправді вчинили. Тобто «дарування», що приховує продаж, оцінюватиметься за правилами купівлі-продажу.
Ключова відмінність
| Ознака | Фіктивний (ст. 234) | Удаваний (ст. 235) |
| Намір сторін | Немає наміру створити наслідки взагалі | Є намір, але прихований іншим правочином |
| Що відбувається реально | Нічого (лише «на папері») | Реально вчиняється інший правочин |
| Наслідок | Визнається недійсним | Застосовуються правила прихованого правочину |
Що потрібно довести
Головне і найскладніше — довести справжній намір сторін. Суд оцінює сукупність обставин, зокрема:
- чи виконувався правочин реально (передача майна, оплата, зміна фактичного володіння);
- чи продовжує «продавець»/«дарувальник» користуватися майном;
- час укладення (наприклад, напередодні стягнення);
- пов'язаність сторін (родинні, дружні стосунки);
- ціну та інші умови, що відхиляються від звичайних.
💡 Для кредиторів. Визнання фіктивним правочину з виведення майна — важливий інструмент захисту. Якщо боржник переоформив активи, щоб уникнути стягнення, кредитор може оскаржити такий правочин і повернути майно до кола, на яке можна звернути стягнення.
Порядок дій
- Зібрати докази удаваності/фіктивності (документи, дані про фактичне користування майном, обставини та час укладення).
- Підготувати позов про визнання правочину недійсним (фіктивним) або про застосування наслідків удаваного правочину.
- Заявити за потреби заходи забезпечення позову (арешт спірного майна).
- Довести справжній намір сторін у судовому засіданні.
- Оформити наслідки рішення суду.
Допомога юристів АО «Захист»
Адвокатське об'єднання «Захист» супроводжує спори про недійсність правочинів:
- оцінимо перспективи визнання правочину фіктивним чи удаваним;
- зберемо доказову базу справжніх намірів сторін;
- підготуємо позов та клопотання про забезпечення позову;
- представимо ваші інтереси в суді;
- захистимо права як кредиторів, так і добросовісних сторін.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація потребує індивідуального аналізу. Для правової допомоги звертайтеся до фахівців Адвокатського об'єднання «Захист».
